У Кабалі та у книзі Зоар змальовується лише надія людства на знищення хаосу, який завдавав йому болю із самісінького початку існування. Так само як Кабала озброює нас прийомами для вигнання хаосу із людського буття, Зоар уражає джерело цього хаосу. Кабала вивчає та досліджує саме причину виникнення проблем взагалі замість того, аби просто вирішувати проблеми. Кабалісти непохитно переконані у тому, що проблеми не можна вирішити без повного усвідомлення причин їх виникнення. У розділі Зоара “Парашат Назо” (першій із п’ятдесяти двох частин книги, організованих для щотижневого читання), Мойсей проголошує автору Зоара Раббі Шимону Бар Йохаю, що “людство звільниться із пут хаосу, який існує та панує над ними тисячоліттями, лише за допомогою Ваших книг”. Коли я вперше побачив цей уривок, я був вельми спантеличений. А як же ж Біблія, не кажучи вже й про усі інші духовні вчення? Більше того, Зоар, як би неймовірно це не звучало, бере свій початок із Біблії. І чому ж тоді Мойсей, той ключ, за допомогою якого людство відкрило для себе Біблію, сам не проголосив, що лише Зоар зітре хаос з лиця Землі? Уважно прочитуючи книгу Зоар, одразу ж помічаєш вплив Святого Письма на неї. Насправді вона осмислює святе письмо, робить його більш зрозумілим та лаконічним, заявляючи про те, що Біблія та інші священні книги були написані завуальовано. У Зоарі ця думка наскрізно проходить і далі, коли у книзі зазначається, що у Раббі Шимона Бар Йохая було багато друзів, які могли написати більш цікаві та захопливі повісті, аніж біблійні. Як пояснюється в Зоарі, біблійні повісті і не повинні були бути лише цікавими чи захопливими. Адже увесь біблійний текст це сокровенне рукописання, яке необхідно розшифрувати та розтлумачити. Інакше, у Біблії мало такого, що можна і справді зрозуміти, хоча б і поверхово.
Нам всім добре відомі світлочутливі дорожні знаки уздовж більшості магістралей. Вночі їх можна прочитати лише тоді, коли вони освітлюються фарами автомобіля, який наближається. Тож Біблія, відповідно, - це знак, а Зоар – фари. Поки Біблія не буде освітлюватись, вона не зможе вказати напрямок людям, яким необхідно знати, як досягти свого духовного потенціалу. За допомогою Зоару прихована та, на перший погляд, незрозуміла Біблія розкривається та починає проливати своє власне життєве світло. Багато релігійних конфесій розглядають Біблію як джерело порятунку, спосіб звільнитися від болю та страждань, які, здається, супроводжують людство у всі віки. Але у цьому розумінні Біблія глибоко розчарувала. Історія людства демонструє постійну присутність хаосу. Якщо людство сьогодні знаходиться не у кращому положенні, ніж 3400 років тому назад, то чому ж нам розраховувати на краще майбутнє? Мойсей рішуче вказує на Зоар як на єдиний посібник, за допомогою якого людство може досягти справжньої свободи та покаяння. Якби ці слова Мойсея, божественного архітектора, справді дійшли до наших сердець, то до двадцять першого століття людство позбулось би будь-якої форми хаосу, чи то особистої, чи загальної. Все ж скільки часу необхідно людству, аби усвідомити, що традиційні підходи у досягненні благополуччя просто не діють? Коли ж ми зрозуміємо, що дві тисячі років – це занадто довго для життя з ілюзією про те, що проблеми, з якими ми стикаємося кожнісінького дня, самі по собі розвіються? Світові проблеми не зникли, і за сьогоднішніх умов не існує жодної можливості, що справи покращаться. На політичному поприщі, як і раніше, продовжують і далі існувати війни, геноцид, ненависть та нетерпимість. Здається, що з якоїсь причини людство готове сприйняти цю гнітючу картину та покластися на примарні надії, як рішення для майбутнього. Однак, історія та досвід демонструють, що надія та молитва мало допомагають у знищенні хаосу у нашому світі. Релігії завжди обіцяють краще майбутнє. Але те, що ці обіцянки принесли досить незначні результати, зовсім не підриває оптимізм людства. У нашому суспільстві, де більшість людей прагне миттєвої насолоди та платить за неї, нам слід запитати, чому ж ми так завзято хапаємось за обіцянки, які ніколи не приносять плодів. Ніколи ще не існувало нестачі у пропозиціях щодо того, як людство може звільнитися від хаосу, що охопив його. Але протягом тисячоліть запропоновані засоби захисту так і не спробували поборотись із коренем усіх труднощів людства та прийняти загальне рішення для усіх. Замість цього ми схильні реагувати на проблеми по мірі їх виникнення, використовуючи необхідні засоби для їх почергового вирішення. Але реактивна свідомість ніколи не може вплинути на першопричини проблем, які виникають. У своїх перших уроках та дисциплінах Кабала навчає нас універсальному закону: причина передує наслідку. Відповідно, боротьба із наслідками не може привести до позитивних змін. Суспільство, яке звикло реагувати, а не діяти заздалегідь, зменшує свої шанси у стресовій атмосфері навколо нас. Нескінченним потоком все надходять і надходять нові ідеї щодо усунення хаосу, але усі ці пропозиції походять із однієї насущної проблеми. Наш реактивний стан свідомості вказує, що рішення не можливо сформулювати, поки ми справді не зіштовхнемося з перешкодою. Все ж з моменту виникнення проблеми реактивні рішення не в змозі допомогти у її вирішені на фундаментальному рівні. Окрім цього, проблеми у нашому суспільстві настільки чисельні та складні, що як і людських зусиль, так і фінансових засобів недостатньо для боротьби з кожною по мірі їх появи. Прикладом цього є проблема захворювання на рак. Більше цього, очевидне вирішення однієї проблеми лише викликає появу іншої, яка часто супроводжується ще більшими стражданнями та відчаєм. Кожне покоління вірить у те, що воно стане тим єдиним, яке нарешті досягне довгоочікуваної мети у знищенні хаосу. Але історія демонструє помилковість такого переконання. Давайте не будемо захоплюватись ідеєю, що наше покоління чи будь-яке наступне покоління знайде рішення бід людства. Хіба ж панував колись мир в усьому світі? У той час, як одні країни чи народи насолоджувалися періодами спокою та вдоволення, світу ніколи не вдавалося існувати без воєн, голоду чи епідемій.
Саме тому багато з тих, хто прагнув відшукати панацею, яка б змогла знищити будь-який прояв хаосу, облишили надію. Крім того їх свідомості не вдавалося впоратись із окремими формами, які може приймати хаос. Тому хаос, не дивлячись на численні досягнення науки, медицини та економіки, витримував усі спроби уповільнити його ріст і навіть повне його знищення. Тим часом кабалісти на диво просто пояснюють природу хаосу: кожна проблема, чи то окремої людини, чи людства взагалі, – це прямий наслідок відсутності сили Світла Творця. Для кабаліста виникнення областей кризи або хаосу чітко вказує на те, що у тому місці Світла стало менше або воно зникло взагалі. Тому найпростіше рішення – це відновити силу Світла Творця у тому місці. Таким чином існує загальна проблема та спосіб її вирішення. Хаос – це завжди темрява, відсутність божественного Світла. Однак, коли сила Світла відновлюється, хаос неминуче зникає. Ось так просто. Проте, нажаль, через таку простоту Кабала так повільно знаходить своє признання. Це все занадто добре, аби бути правдою, або ж дуже і дуже просто! Людству ніколи не доводилось зіштовхуватись із чимось одночасно таким радикальним та легким для розуміння. Ми звикли до труднощів у своєму житті. Ми скоріше готові приймати відповіді та рішення складного характеру. Коли Кабала дає нам прості пояснення та легкі для розуміння рішення, люди чинять сильний опір цьому революційному способу мислення. Нам необхідно навчитись вживати замість слова “хаос” нове поняття “темрява”. Але прийняття факту, що хаос – це ніщо більше, аніж просто відсутність Світла, вимагає справжнього перевороту у свідомості. Замість того, щоб боротись із хаосом у його нескінченних проявах, вимагаючи нескінченні рішення та нескінченні суми грошей, Кабала закликає нас спроектувати усі ці прояви на один екран, а тоді замінити цю нескінченну кількість проблем темним екраном. Все що ми бачимо на цьому екрані – це темрява. Для кабаліста різні проблеми та різні форми хаосу символізують лише одну просту ідею: відсутність сили Світла Творця. І, звичайно, раціональний розум усвідомлює, що, якщо просто увімкнути світло у темній кімнаті, темрява одразу ж зникне, наче її там і не було.
Людству необхідно навчитися візуалізувати цей темний екран, що не так уже й важко. По-справжньому важко стає тоді, коли ми намагаємось уявити промінь світла, який б’є у цей екран. Таким чином це змушує зникнути темний екран разом з усім хаосом, який він символізує. Але не так уже й просто по-справжньому вигнати хаос за допомогою цього процесу освітлення нашого темного екрану. Хоча це принцип, за допомогою якого людство може повністю позбутися усіх проявів хаосу без посиленого використання своїх фізичних, емоційних та фінансових ресурсів. Слід знову підкреслити те, що кабалістичний підхід, мабуть, зіштовхнеться із сильним опором або й з відвертим відхиленням. Як ми можемо об’єднати у своїх головах усі проблеми світу та помістити їх у категорію темної свідомості або темного екрану? Для здійснення цього нам слід спробувати зрозуміти, як хаос зароджується, розвивається та проявляється. Наприклад, розглянемо ракову клітину. За допомогою мікроскопа ми можемо простежити розвиток ракової клітини від її утворення до остаточного витіснення здорових клітин. Медицина так і не може визначити, що перетворює звичайні клітини у ракові. Однією з причин цієї загадки є відсутність будь-якої фізичної активності, що супроводжує ракову трансформацію. Наука розпізнає рак в організмі тільки після того, як клітина починає вести себе у незвичний, хаотичний спосіб. Саме із цієї причини науковці не можуть винайти ліки від раку. Ми не можемо визначити корінь проблеми, тому ми можемо приступити до її вирішення лише на етапі, коли вона часто вже невиліковна,коли вона стає помітно злоякісною. Для кабалістів хаос біологічного раку нічим не відрізняється від емоційного “раку” у сімейному організмі або хворої на “рак” нації, схильної до розрухи та спустошення. Нам необхідно навчитися виходити за рамки наслідків окремої ситуації і труднощів, щоб визначати джерело хаосу ще на рівні зародку, на рівні істинної причини. І цією причиною є відсутність сили Світла Творця. Справжня причина різноманіття форм хаосу – це не те, що одразу кидається в очі, а скоріше нематеріальний, нефізичний стан, який слід тлумачити як темряву. Все що залишається поза межами сприйняття наших п’яти чуттів – це область темряви. Кожна форма хаосу бере свій початок на цьому невидимому рівні існування, у цій області темряви.
Науковці, політики та інші люди, які замислювалися над бідами людства, на жаль, розглядають вже існуючі проблеми, а не їхнє першоджерело. Вони просто не можуть усвідомити, що те, що вони приймають за насіння або корінь дерева хаосу, є лише його гілкою або ж листком, з яким вони намагаються впоратись. Можливо, наука і може створити диво із гілками хворого дерева, але все ж на його коріння це аж ніяк не вплине. Через цю неспроможність проникнути у причину болю та страждання і позбутися її, людство рухається шляхом, який веде лише до нерозв’язаних проблем. Хорошою вправою із усунення хаосу з нашого життя для початку є написання на листку паперу усіх своїх проблем та труднощів. Якщо після цього ми зафарбуємо усі літери та слова чорним кольором, який символізує наш біль та страждання на фізичному рівні, ми зможемо вийти за рамки очевидної проблеми та дістатися невидимих областей темряви, де знаходиться причина цієї проблеми. Саме це мається на увазі у Кабалі, коли стверджується,що хаос – це відсутність Світла. З кабалістичної точки зору, увесь хаос, у якій би фізичній формі він не проявлявся, є прямим результатом відсутності сили Світла Творця. Це настільки революційна та водночас проста ідея, що тільки тепер, у ці дні та у цьому столітті, ми заслужили відкриття прихованої книги Зоар, яка надає кожній людині доступ до сили Світла Творця та дозволяє кожному за допомогою певної медитації відновлювати цю силу Світла у будь-якому місці, де міг би лише виникнути хаос або розвинутися до критичної точки спустошення, розрухи та смерті. Спочатку я сказав, що Зоар – це єдиний спосіб вирішення усіх бід на світі. Зараз ми вже можемо зрозуміти, як Мойсей міг розмовляти з Раббі Шимоном Бар Йохаєм та стверджувати, що лише завдяки світлу Зоару людство може досягти бездоганного світу, що на біблійській термінології можна буде назвати Всесвітом Дерева Життя. Якщо нам вдасться приєднатися до надзвичайної сили Світла Творця та внести її у наше життя та оточення, то стане очевидним те, що ми зможемо позбутися зародку невдоволеності та, таким чином, знищити будь-який прояв хаосу, який століттями завдавав болю людству. Мене постійно дивувало, чому людство із такою готовністю сприймало хаос як частину свого життя, а очевидні рішення без складного та хитромудрого оформлення відхиляло? Чому людство змирилося із думкою, що не існує одного простого рішення для знищення усього хаосу у Всесвіті?
Чому ж людство відхиляє Зоар, дисципліну та вчення, яке, безсумнівно, є безсмертним, оскільки слово, написане у ньому, існує вже чотири тисячоліття? Жодне інше вчення чи дисципліна не може пишатися таким довголіттям. Тільки з цієї причини людство повинно прийняти цю методику, яка називає себе панацеєю від усього болю та страждання на землі. Чому ми так боїмося бути обдуреними таким “незвичним” твердженням про те, що вона може знищити усі біди людства і привести нас до бездоганного Всесвіту? Нам точно немає чого втрачати, а здобути можемо усе. Але, як я вже зазначав раніше, природне прагнення людства – це уявляти найгірше та надіятися на краще. І я вважаю, що сьогодні це його найбільша проблема. Нам слід трансформувати свою свідомість із тієї, що сприймає найгірше як невід’ємну частину людського існування, у таку, яка вимагає задоволення свого права на життя, наповненого впорядкованістю, спокоєм, та права досягти щастя. Ті, чия віра у Творця є непохитною, повинні бути готові поставити запитання, чи дійсно Божим наміром було закинути людство на цю безсумнівно Богом забуту планету та залишити нас самих на себе. Очевидною відповіддю на це запитання є те, що безмежне милосердя Бога складається всього з однієї якості – ділитись своїм милосердям із людством. Бог не покинув людство. Усім тим людям, які були поставлені перед вибором “творити добро чи зло”, і обирали добро, було дане знання про те, як отримати доступ до милосердної сили Світла Творця. Вони змогли спрямувати Світло в свою сутність, таким чином знищивши усі джерела хаосу, які намагалися проявитись у фізичній формі. Що може бути простішим? Там де присутнє Світло, темрява зникає. Коли у темній кімнаті вмикають світло, ніхто не запитує, що сталося з темрявою. Вона просто зникає. І нікого не цікавить, як вона зникає. Ми просто знаємо, що темрява у кімнаті зникне, коли запалає світло. Давайте знищимо із нашої свідомості питання про те, як Світло так просто випаровує темряву та джерела хаосу. Тисячі років нас не хвилювало те, як світло, з’являючись у темній кімнаті, одразу ж змушує темряву зникнути. Ми просто приймали це явище. Ми також прийняли той факт, що темрява та світло не можуть співіснувати. Тому давайте і тут не будемо надто “розумними та раціональними” та ставити питання про те, як сила Світла Творця може прогнати темряву із нашого світу.
Я ні в якому разі не закликаю Вас припиняти ставити запитання. Це протирічило б основним ученням Кабали. Але поки ми не можемо усвідомити, як світло проганяє темряву із кімнати, нам слід відкласти запитання про те, як і чому сила Світла Творця знищує темряву хаосу. Ми просто повинні бути вдячні за те, що це відбувається, та отримувати користь від цього дивовижного процесу. Ось про що йдеться у Зоарі, унікальному священному посібнику, написаному на універсальній мові для усього людства. Зоар – це наш ключ до трансформації світу у суцільне панування миру та спокою.
